Психологічна просвіта

Просвітницька робота – один з найважливіших видів діяльності практичного психолога, оскільки сучасні реалії свідчать про низький рівень психологічної освіти, психологічних знань. Психологів дотепер часом не відрізняють від психіатрів, навішуючи ярлики на обидві ці професії. Психологічна просвіта – це цілеспрямована дія психолога, що пов’язана із поширенням психологічних знань.

Завдання психологічної просвіти:

1) рекламування діяльності психологічної служби – надання інформації про те, якими є цілі, завдання,  реальні можливості психологічної допомоги;

2) підвищення психологічної компетентності батьків, вихователів, надання їм необхідних знань та навичок самостійного розв’язання проблем;

3) підвищення психологічної культури суспільства в цілому, зниження стигматизації у сфері психології.

Форми просвітницької роботи – виступи на семінарах, батьківських зборах, психолого-педагогічних консиліумах, бесіди, консультації, оформлення інформації у куточкау психолога.

Профілактична робота

Профілактична робота – це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я, попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства, створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку. Профілактична робота надається вже тоді, коли нема особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Профілактична робота спрямована не на актуальні проблеми, а на перспективу.

Основні напрямки профілактичної роботи практичного психолога:

• психологічна підтримка вихователів, профілактика синдрому "професійного вигорання";
• профілактика дезадаптації майбутніх першокласників, забезпечення психологічної готовності до навчання в школі;
• профілактика дезадаптації дітей, які почали відвідувати ДНЗ;
• профілактика порушень у психічному та особистому розвитку вихованців ДНЗ;

Основні форми психопрофілактики: лекції, бесіди, семінари, тренінги, консультування, анкетування, оформлення стендів.

Організація будь – якої профілактичної роботи має бути заснована на «факторах ризику», що здатні викликати зміни в поведінці чи стані людей і тим самим сприяти поширенню, виникненню небажаних ситуацій.

Психологічна діагностика

Психологічна діагностика може реалізовуватися як самостійна форма роботи (психологічна експертиза), а також входити як структурна складова у психологічну корекцію та психологічне консультування. ПД – обстеження психіки індивіда (або соціально – психологічних характеристик соціальної групи) за допомогою спеціальних методик з метою встановлення психологічного діагнозу. Психологічний діагноз – це опис індивідуальних особливостей психіки конкретної людини (групи).

Три основні діагностичні підходи, які охоплюють майже все різноманіття діагностичних методик:

1. Об’єктивний підхід – тести особистісні, інтелекту, спеціальних здібностей, тести досягнень.
2. Суб’єктивний підхід – діагностика здійснюється на основі даних, які повідомляє про себе досліджуваний, самоописів особливостей особистості, поведінки тощо.
3. Проективний підхід – діагностика на основі аналізу взаємодії із нейтральним, ніби безособовим матеріалом, що стає об’єктом проекцій.

Форма – індивідуальна, групова.

Основні етапи психодіагностичного обстеження:

1. запит, завдяки якому формулюється мета обстеження
2. збір анамнезу – відомостей про особливості розвитку до моменту обстеження. Спостереження за обстежуваним у різних ситуаціях.
3. складання програми психодіагностичного обстеження, що має мету, перелік методик, опис умов обстеження.
4. встановлення психологічного контакту з обстежуваним
5. реалізація програми із фіксуванням результатів у протоколі
6. обробка результатів
7. первинна інтерпретація за кожною методикою
8. цілісна інтерпретація результатів
9. складання психологічного діагнозу, що крім опису індивідуальних даних психіки повинен містити аналіз психологічних механізмів виникнення та прояву її проблем та рекомендацій щодо здійснення допомоги, якої потребує людина (дитина)

Психологічна допомога –консультування, корекція, терапія.

Сутність психологічного консультування полягає в наданні спеціалістом – психологом на основі спеціальних професійно – наукових знань безпосередньої допомоги через створення умов, за яких клієнт відкриває (усвідомлює) нові можливості у розв’язанні своїх психологічних проблем. ПК носить короткочасний характер, орієнтоване на допомогу клієнтові в реорганізації його між особистих стосунків (а психотерапія – розв’язання глибинних проблем особистості). Практична реалізація наробок під час консультування є завданням клієнта, тоді як під час психотерапії психолог здійснює активні дії та впливи, на які клієнт лише реагує, або сприймає ці впливи.  Мета ПК – допомога клієнтові у дослідженні власної особистості, у розумінні своїх стосунків з оточуючим світом, оцінці своїх проблем та пошуків альтернативних шляхів подолання.

Види ПК – інтимно – особистісне (з проблем психологічних або поведінкових недоліків, яких хотів би позбутися клієнт, особистих взаємин із значимими людьми, з приводу страхів, невдач);

• сімейне консультування
• психолого – педагогічне, психолого – управлінське консультування
• ділове консультування (проблеми вибору професії, вдосконалення здібностей тощо).

За тривалістю – разова консультація, короткотермінова (3-4 зустрічі), середньо термінове (10 - 15), тривале консультування (впродовж року).

Психокорекція та психотерапія – види психологічної допомоги, що передбачають активний цілеспрямований вплив на особистісний, поведінковий, інтелектуальний рівень функціонування людини. Мета психокорекції є усунення недоліків у розвитку особистості, формування навичок, що роблять його поведінку більш гнучкою, підвищує адаптивні можливості. Завдання психокорекційної роботи формулюються конкретно від потреб клієнта (підвищена збудливість, хвороблива сором’язливість, аномальний розвиток дитини, емоційні проблеми тощо). Характеризується дискретністю, тобто не охоплює всю особистісну чи поведінкову сферу, а орієнтується на більш вузькі моменти, де виникла проблема. Психокорекція орієнтується на вікову норму. Немає специфічних методик, послуговується методами психотерапії, консультування, педагогічної психології.

Психотерапія спрямована на глибинне проникнення у психіку людини, особистість та здійснення прогресивних зрушень у її взаємодії зі світом через зміну світосприймання та передбачає створення умов для повноцінного становлення особистості.

Мета – становлення повноцінної особистості, здатної самостійно долати труднощі, адаптуватися до світу, ефективно діяти у різних ситуаціях. Виділяють індивідуальну та групову психотерапію.

Психотерапевтична група – невеличкі тимчасові об'єднання людей під керівництвом психолога, що мають спільну мету між особистого дослідження, особистісного зростання та розвитку. Має чітку ієрархічну структуру. Лідер, підлеглі, опозиціонери. Керівних групи виконує ролі: експерта, каталізатора, диригента та зразкового учасника.

На даний момент існує близько 100 різноманітних психотерапевтичних психотехнік. Психотерапевнична допомога надається в межах 25 теоретично – концептуальних напрямках.

Виділяють такі види психотерапії:

• раціональна терапія
• психоаналітична
• когнітивно – аналітична
• психотерапія на основі трансактного аналізу
• особистісно – орієнтована психотерапія
• гештальттерапія
• аутогенне тренування
• емоційно – стресова терапія
• групова психотерапія
• позитивна психотерапія

А також:

• Психодинамічний напрям;
• Гуманістичний напрям;
• Когнітивний напрям;
• Біхевіоральний напрям.
•